Була весна й нема весни, по тому
Степом ідеш, чіпляєш рип'яхи
Куди б не йшов, а тягнеться додому
На землю рідну, рідні береги.
Як сніг розталий пуститься навтьоки
То сльози суму очі миють так
Так хочеться, так хочеться додому
Влетіть у хату в тих же рип'яхах
Я не журюсь, я плачу від розлуки
Бо так, здається, довго ще не був,
Не був далеко так від дому й чисті луки
Уже вони як пахнуть я забув.
Забув як роси миють теплі ноги
Як лис лестиво теліпа хвостом
Як бур'яни цвітуть ген біль дороги
І як метелик пестить ніс крилом.
Усе моє дитинство промайнуло
Сказать що пам'ятаю - вік забув,
Та все ж я знаю, знаю ту дорогу, -
Це не забутньо, я б повертвся знов і знов.
До маминих очей привітних й добрих-добрих,
Бабусиних смачнючих пиріжків
В дитинство би гайнуть, хоч не на довго,
Ногами пестить диких споришів.
Була весна
© Copyright: Доминик Смех, 2016
Свидетельство о публикации №116011407648
Свидетельство о публикации №116011407648
Рецензии