Вже не чужий... І вже занадто рідний -
Я зустрічі з тобою рада дуже.
Усім потрібно в цьому житті
Хоч інколи відкрити душу.
Здається, я заплуталася знову:
Життя іде, а час тече, тебе...
А я тримаю серце у долонях,
Бо непотрібне - знову так пече.
Душа перед тобою гола, боса -
Ти знаєш це, але знову мовчиш...
І череду думок моїх крилатих
Читаєш і нічого не говориш...
Хвилини знов у безвісті зникають...
Не наздогнати їх, не повернути...
Лиш непокірна річ, що зветься Пам'ять,
Не може й досі це чомусь збагнути.
І двері в серце знову на морозі -
Вони відчинені чекатимуть тебе,
А я хворію на депресію і досі,
І сподіваюсь, біль колись мине.
***
© Copyright: Лиса 25, 2016
Свидетельство о публикации №116011400675
Свидетельство о публикации №116011400675
Рецензии