Засумували верби довго-косі.
Зхилили віти низько до води.
Дітьми ми бігали щасливі тут і босі.
В той час були вони ще молоді.
Приспів 2 рази:
А верби журяться за листям золотистим,
Яке сплило в туман, у синю далечінь.
Доля розсипала моє щастя намистом
Перлини чорні - темна, білі -світла тінь.
Тепер же тріснула кора місцями,
Рипить і тужить під вітрами верба.
Біжу до дому - до своєї мами.
Зістарілась голубка і одна.
Приспів.
Спішу утішити та серцем пригорнути,
Хоч слів ласкавих рідко я кажу.
Дитинство тут минуло не забути.
Стрімко іде життя, за ним біжу.
Приспів.
А верби журяться
© Copyright: Тамара Горбаченко, 2016
Свидетельство о публикации №116011405960
Свидетельство о публикации №116011405960
Рецензии