Желаю я побыть синицею... Из Елены Каминской

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2016/01/10/12159


Желаю я побыть синицею,
Пусть желтогрудой, не из стаи той…
Ружьё старо - и трудно целиться
В ладонь?!..ты видишь, что не аист я
И не журавль…предашь ли? Больно мне,
Коль закровили жизни линии…
Жива синичка – лучше! Солнечно!
Зимою лишь укрыта инеем
И снегом слабо припорошена...
Дыхни теплом из уст, хоть малостью.
Коснись же нежно-нежно пёрышка,
Жалей…гляди же, милый, жалостно…
А в сердце кровь, одно меж многими,
И в крохе-теле бьётся, бедное…
Ты не уйдёшь за длинноногими?
Ты не оставишь? Зёрна бледные
Подсыпь, корми с руки убогую…
Прошу любви!.. не унижение ль –
Просить  потребное и богово?!..
Себя боишься, весь заснеженный,
Холодный? Птицей-недотрогою
Пренебрежёшь?.. вглядись попристальней:
Твоя ладонь – что рай заклиненный
Для желтогрудой, но и пристани
Нет лучшей в мире, чем под крыльями.
Летит  синичка на свидание,
Любуйся птичкой, да по-доброму.
И не смотри на небо давнее,
Не жди «курлы» ты из-за обрия…

* - окоём(укр.)
Аватар с благодарностью взят
у Елены Бреславской


Оригинал:


Жадаю бути хоч синицею,
Хай жовтогрудою, маленькою…
Не вцілиш старою рушницею
В долоню… Бачиш:  не лелека я,
Не журавель… Як скривдиш?  Боляче,
Коли кровлять життєві лінії…
Жива синичка - краще! Сонячна!
І тільки взимку вкрита інеєм…
Повій теплом із вуст… Не жадібний?
Торкнися ніжно-ніжно пір’ячка,
Шкодуй, дивись на мене жалібно…
А серце сяє, ніби зірочка,
В малому тілі б’ється, бідненьке:
Чи не підеш за довгоногими?
Чи не покинеш? Крихти дрібненько
Підсип, корми  з руки убогую…
Прошу кохання? Ні!  Приниження -
Просити те, що є потребою!
Себе боїшся?  Чом засніжений,
Холодний? Птахою так гребуєш?
Чомусь тримаєшся на відстані…
Твоя долоня – рай омріяний
Для жовтогрудої, і пристані
Немає кращої під крилами…
Литить синичка на побачення,
 Милуйся пташкою хороброю.
Тож не дивись на небо втрачене
І не чекай «курли» із обрія…