Ми так давно...
Що не ховаю ключ під килимком у домі
Я забуваю те, чого ще не було –
Що відчував і що мене минуло
Забув я твої коси шовковисті
І погляд ніжний твій та чистий
Забув твій сміх – веселий і дзвінкий
Твій танок легкий та швидкий
Забув всі сотні тисяч фраз
Що не сказав в потрібний час
Забув все те, чого мої торкались губи
Мав бути ніжним – був частіше грубим
Забув я зранку дивний світлий сон -
Що сниться знов мені та знову
В тім сні живуть - ВОНА та ВІН
Але вони, поки що, безнадійно незнайомі...
Свидетельство о публикации №116011303176
А раптом ключ знайдеш під килимком,
Мене згвалуєш, потім покохаєш,
Примусиш одружитися силком…
Я ж холостяк! Підтоптаний щоправда…
Віддатися ж не хочу! Ні, ні, ні!..
Мені б не жінку… Краще шоколаду…
Його я бачу навіть у ві сні.
PS: Ваш вірш сподобався, тому на нього й відгукнувся.
Від щирого серця...
Бурчак Ворожбянский 18.01.2016 11:59 Заявить о нарушении
але жінку на шоколад я напевно не зміняю!))
Хай Вам щастить!
З вдячністью та посмішками, Юрій.
Юрий Рыбка 18.01.2016 13:23 Заявить о нарушении