( 15.11.2014 )
Я не хочу казати зайвого,
Я так хочу кричати пошепки,
Бо мурахи пішли на пошуки
Вздовж моєї спини і пальчиків,
По краях моїх вік, зайчиком.
Неймовірним, нестримним вирієм.
Бо тобі того не відкрию я.
Не побачиш моєї самотності.
На обличчі твоїм безтурботності.
Ми прощалися тими вокзалами,
Купували квитки на потяги.
Я тебе не бачила протягом
Багатьох годин невідомості.
Як ім’я твоє з вуст вирине,
Закружляє в шаленім вирії,
Розповість про чарівність і збоченість,
Про мою на тобі замороченність.
То мені мабуть колись наврочили,
Що тебе неодмінно захочу я.
І якщо вже чесно по совісті,
У кінці непочатої повісті
Я не знаю де взяти доводи.
На добраніч. Ховаємо погляди.
по р зним вокзалам
© Copyright: Катя Суббота, 2016
Свидетельство о публикации №116011209801
Свидетельство о публикации №116011209801
Рецензии