Весна прийшла раптово, несподівано,
Все розцвіло, убралося у лист.
Хтось сам ішов і на візках ще їхали
З шпиталю по алеях, що ведуть у ліс.
Цигарки курять і читають книжки,
А сонце світить, світить, як колись,
І раненому, що не встав із ліжка
Весна сміється, тільки подивись.
А він мені, — ти знаєш, я не радий
Ось тій весні і квітам, і траві,
І тій гущавині, що розляглась за садом,
Я згадую все бій, де ми були самі.
А снайпери сховалися в „зеленці“
І „клали“ так, немов для них то — тир.
Землі фонтани, завмирало серце,
І кулі шили по мішках, до дір.
А потім від сусідів міномети,
По реперах ударили разом,
Дерева падали мов стеблі очерету,
„Зеленку“ збрили, стала, як газон.
Я так не хочу, щоб цвіли дерева,
Щоб снайпер з ДРГ ходив до нас у тил.
Нехай там пусткою прокотиться холера,
І дюнами покриє все піщаний пил.
Я так не хочу, щоб дерева розцвiтали
© Copyright: Игорь Стожар, 2016
Свидетельство о публикации №116011205281
Свидетельство о публикации №116011205281
Рецензии
Усе перекроїло! Це ж треба пережити, щоб описати...
Пишіть!
Галина Поручник-Ткачук 26.01.2016 21:50 • Заявить о нарушении
Пишіть!
Галина Поручник-Ткачук 26.01.2016 21:50 • Заявить о нарушении