***
Надірве один,
інший - може заклеїти,
це паперовий кораблик в морі моїх ідей.
Рани загояться,
шрами лишаються згадкою,
як в прадавніх казках про людей.
Кожен має свій ліс,
темний та незвіданий,
Все ж, рубати його не слід.
Якщо гуляти його стежками,
то тідьки взявшись за руки,
а на галявині влаштувати смачний обід.
Навіщо багато говорити,
краще - обійматися,
щоб гарячий чай і пухнастий кіт.
Хтось постійно сподівається...
чи потрібно сподіватися?..
Те, що бачимо у вікно це ще не увесь світ!
***
© Copyright: Татьяна Якубенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011107055
Свидетельство о публикации №116011107055
Рецензии