В поезії обвуглена душа…
В чиємусь серці мліла, не горіла,.
Хтось довго мучивсь, пишучи вірша,
Й при цьому, певне, голова боліла.
В поезії зав’язані рядки,
Якась кульгава й хвороблива рима…
Не раз перо просилося з руки,
Та хтось стояв лукаво за дверима.
В поезії – ні краю, ні кінця,
Поет сльозу в самітності ковтає…
Чи хто з отого горе-папірця
Той вірш колись тихенько прочитає?..
В поезії – поетова душа,
Він її вилив, пишучи у сквері.
Тепер нікуди вже не поспіша…
Вогнем душі все випік на папері…
В поезi обвуглена душа
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2016
Свидетельство о публикации №116011009736
Свидетельство о публикации №116011009736
Рецензии
Гарно про поезію,це дійсно "в поезії - поетова душа"!
З повагою, Віталій.
Виталий Меланич 14.01.2016 21:47 • Заявить о нарушении
З повагою, Віталій.
Виталий Меланич 14.01.2016 21:47 • Заявить о нарушении
