Из лета в осень
Заблудились мрії в білих вишнях,
Ранок розкида п’янкий нектар,
Й на квітчасту стежку легко вийшли
Звуки струн зманіжених гітар.
Розлилися золотом тумани,
А вгорі «курли» шалених мрій.
І печаль лягає на лимани,
Куди йшли вітри на водопій.
Спалахнула вогником шипшина,
Там і тут розпахлося зело.
І разом із голосом пташиним
Легко просинається село.
І немов весняне диво-ложе,
Перед нами стелиться трава.
І на рай картина оця схожа,
Ніби в казці – чари і дива…
Літо йде, ховаючись за в’язи,
Там у травні дихала рілля.
Кущ калини біля перелазу
Із кущем жасмину розмовля.
Літо йде… Шалено і раптово.
Срібну сіть павук собі пряде.
Тільки я побоююсь, що знову
Мене літо в осінь поведе…
Свидетельство о публикации №116011009716
Тепла і вдачі!
Віталій.
Виталий Меланич 10.02.2016 09:05 Заявить о нарушении