Осіннє
Осінній сад дзвенить крилато,
Мене до серця пригорта.
А я всміхаюсь винувато,
Й цілую мальви у вуста.
І гладіолуси навмисне
Свій погляд кидають в траву,
І павутина срібна висне
На в’ялу квітку, ледь живу…
Жоржин сполохали морози,
В обіймах рвуть їх пелюстки,
А на трояндах – роси-сльози,
З дерев, як дощ, летять листки.
Осінні ноти падолисту
У душу просяться мені.
І обрій ледь горить імлисто,
Вбирає чари неземні…
Тож осінь ця – як дивне свято,
Вона – перлово-золота.
Тож я і досі винувато
Цілую мальви у вуста…
Осiннe
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2016
Свидетельство о публикации №116011009653
Свидетельство о публикации №116011009653
Рецензии