"Чекаю", Еленка
Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.
А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.
Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію
***
Я жду, ты слышишь?
Как же долог час!
Сны улеглись на синий подоконник.
Бросает тени слёзная свеча,
Вобрав в себя тепло моей ладони.
А за окном дожди и листопад,
И словно нарисованные лужи.
Случалось так две осени назад.
Дожди… дожди… преддверье ранней стужи.
Им все равно, сгорела ли свеча,
И ночь без снов, в бесплодном ожиданье.
Я жду, вплоть до рассветного луча,
Не умаляя горечи страданья.
10.01.16г.
Я ЖДУ. Еленка. Перевод с украинского
© Copyright: Владимир Глушков, 2016
Свидетельство о публикации №116011002775
Свидетельство о публикации №116011002775
Рецензии