вересень 2015го
є такі речі, які не винести
й не донести.
о першій ночі з вокзалу.
є такі люди, які б не були,
вони - не ти.
грілася, але скоріше змерзала
у залі
очікування -
там, де найбільш самотньо.
сотня -
ніч у ближчому із готелів
це все нагадує сторітеллінг,
який ніхто не слухав.
заклало вухо
від тиші.
буду не я,
не вона,
будуть інші.
але такі же невчасні,
як і я тоді.
на Заході
давно же не вірять у диво.
бо не має значення,
хто кого залишив.
тоді лише,
коли інший досі закоханий.
не краща альтернитива
випрошувати трохи того,
що вмерло.
купувати квиток на останні гроші.
може,
сподіватися, що допоможе.
вертатися на автовокзал о шостій ранку.
трохи розчарувань
замість сніданку.
бо є такі речі, які
не бувають навзаєм.
як би боровся - не здобув.
але, знаєш,
дякую, що ти є.
хоча, скоріше,
був.
9/01 /2016
вересень 2015
© Copyright: Алена Лобанова, 2016
Свидетельство о публикации №116010906994
Свидетельство о публикации №116010906994
Рецензии