Зачароване
Важкой ходою ,з крижаним забралом
Крокує сніжно-білий богатир...
Щоб побороти віхоли навалу,
ВітрИ-д'яки читають свій Псалтир.
Діброва спить-мов вояки кремезні
Завмерли на хвилину...Скоро бій...
Вдягає в обладунки величезні
Дуби застиглі сніжний буревій...
А там, обабіч грізної діброви,
Стирчать уламки двох беріз- сестер...
А заметіль лише здіймає брови:
Чиї-то коси плестиме тепер?
І тільки місяць спить в колисці тихо...
Тополь його загойдує юрба...
Зимовий сон під шурхіт грізних віхол
Плекає зачарована верба...
Свидетельство о публикации №116010901246