Оманлива втiха
О.Курганський
Заснiженi квiти цiлують кришталь пелюстками,
Чарівна, вразлива, замріяна , ніжна краса.
Навіщо морози торкнулись вас сніжно вустами?
Навіщо на вас крижаних діамантів роса?
Вам вранці природа коштовні дари обіцяла,
І тепла зима шепотіла привітні слова.
Хіба-що вам, дивні, ласкавого сонця замало?
Від теплих обійм завше обертом йде голова....
Оманлива втіха -прикраси із снігу та льоду...
Замріяну душу квітучу попросить за це.
Морозяний ранок зіпсує тендітную вроду...
І кригою холод скує лісове озерце.
Для всього свій час-для морозу і квітів духмяних.
Для рос і крижинок,неспокою сердця і сну...
Природа i холод до ніжних створінь невблаганна.
Чекатиму краще свою первоцвітну весну!
Свидетельство о публикации №116010911249