Оманлива втiха

"Заснiженi квiти, цiлують кришталь пелюстками..." ©
О.Курганський


Заснiженi квiти цiлують кришталь пелюстками,
Чарівна, вразлива,  замріяна , ніжна краса.
Навіщо морози торкнулись вас сніжно вустами?
Навіщо на вас крижаних  діамантів роса?

Вам вранці природа коштовні дари обіцяла,
І тепла зима  шепотіла привітні слова.
Хіба-що  вам, дивні, ласкавого сонця замало?
Від теплих обійм завше обертом  йде голова....

Оманлива втіха -прикраси із снігу та льоду...
Замріяну душу квітучу попросить за це.
Морозяний ранок зіпсує тендітную вроду...
І кригою холод скує лісове озерце.

Для всього свій час-для морозу і квітів духмяних.
Для рос і крижинок,неспокою сердця і сну...
Природа i холод до ніжних створінь невблаганна.
Чекатиму краще свою первоцвітну весну!


Рецензии