бiлий вiтер

Знов хурделиця на світі,
Підпис на вікні.
І шепоче білий вітер
Потайки мені,
Як він скучив, як чекав
Перший справжній сніг,
Як лабає з Дворжака
На одній струні.

Сніг дедалі пригортає
Всріблене гілля,
Сповиває сива зграя
Місто-немовля, 
І воно, щасливе, спить
Наче пролісок,
І насниться кожна мить
З маминих казок.

Сонним містом, чистим полем
Вітер танцював.
Зачаровані тополі
Ринуть в білий вальс.
Вітер землю колиса,
Музика блука,
Лине щось із Штрауса,
І із Дворжака.

.....................................................

Белый ветер

Вновь метелица на свете,
Подпись на окне.
Снова шепчет белый ветер
По секрету мне,
Как заждался он пока
Грянет этот снег,
Как он жжёт из Дворжака
На одной струне.

В ночь серебряною стаей
Искорки летят,
Лабух-ветер пеленает
Город, как дитя.
Город юркнул в чистоту,
Город видит сны,
И во снах к нему придут
Сказки мамины.

Город спит, уснуло время,
В пеленах земля.
Пляшут брошенные всеми
В поле тополя.
На забытый в детстве сад
Сыплют облака
Что-нибудь из Штрауса.
И из Дворжака.