Роздуми укр. мова

Моментами ми згадуємо що втратили і виникає питання: "Як жити далі?". Може втративши одних доля нам подарує інших, і ми ніколи не повторим помилок? Може це шанс змінитись на краще або почати все із чистого аркуша - жити по новому із розумінням своїх помилок? А головне зрозуміти що ми самі винні у своїх бідах

Надія не зникає коли твоє кохання всього життя каже що більше тебе не кохає, вона зникає коли бачиш як вона радісно цілується на фото із іншим а її друзі, які говорили що ми із нею гарна пара, і її подруга, яка говорила що їй заздрить, пишуть коменти що все ж вона дочекалась на свого принца, що гарні такі, вітають їх і бажають всього найкращого, коли при зустрічі біля ліфта вона навіть не дивиться в твою сторону і просто мовчить ніби тебе не знає. Отак і викреслюються 2,5 роки із пам'яті.
Як так можна? Відносин ідеальних не має, в природі нічого ідеального не існує. Сваряться всі але головне правильно миритись і визнавати свою вину. Я б не за які багатства не викреслив би тебе із життя.

Я не раз чув що кохання живе 3 роки а тепер в цьому переконався. Сильні разом переживають погані і хороші моменти в житті а слабі тікають бо простіше втікти, не вислухати, не зрозуміти. Треба розуміти що життя не ідеальне, суспільство нас випробовує, що ми буває припускаємось помилок. Що сильні вибачають а слабкі починають ненавидіти.

І виникає безліч питань:
Як можна за короткий час полюбити іншого, цілувати інші губи, дарувати повністю всю себе, засинати і просинатись із іншим? Невже це все так просто?

Суспільство змінилось, тепер простіше знайти собі когось на вечір і задовольнити свої сексуальні потреби ніж пронести в серці кохання через всі негаразди, образи, через роки буденного жиння.
Простіше ненавидіти і звинувачувати ніж признатись, чи тримати в серці те тепле відчуття яке зігріває в мороз, яке примушує подолати сотні кілометрів щоб побачити посмішку коханої (го), яке скеровує на фантастичні вчинки.

У нас є одна супер-здатність - кохати, так давайте не лінитись її використовувати і дарувати один-одному тепло, щирість і радість.