И боль так прижилась во мне.. Из Миры Стулькивской
http://www.stihi.ru/2014/07/12/1038
Неужто боль так прижилась во мне,
Что стала я сама всеобщей болью?..
Так часто вижу маки я во сне
В тех колосочках, что блуждают в поле.
Иль утонула вся во мне печаль?
Зачем грущу я тихо так полночи?
И в снах моих – ромашек тихий жаль.
Росою васильково плачут очи…
Как будто сроки приговор вершат.
Как не живу…пред жизнью лишь пасую.
О покаянии молит душа.
Судьбу мне радуги дождя рисуют.
Оригинал:
Невже це біль прижився у мені?
Чи я сама стаю суцільним болем...
Так часто бачу маки уві сні
У колосочках, що блукають полем.
Невже в мені втопилася печаль ?
Чому печалюсь стиха опівночі?
У снах моїх ромашок світлий жаль,
Росою плачуть волошкові очі…
Невже в мені стомилося життя?
Чом не живу, в яких світах існую?
Душа так просить в неба каяття,
Веселка долю на дощах малює…
Свидетельство о публикации №116010709618