жито колоситься

Просторе як вітер зеленеє поле
І хмари над полем такі ж швидкодолі. Пливуть і сміються так гучно і сліпо.
І регіт доноситься з літа у літо.

А в полі, а в полі колоситься жито,
Те,що колись не давало нам жити
Й так лагідно манить
Й вернутися проситься.
Й тихенько-тихенько колоситься..

Вже й зняли кайдани
Що рани замлівші так тяжко давили.
І рабство прогнали? Прогнали! І панство забили? Забили!
І німо у полі ця пісня лунає
Про те як орали волами у гаю

Ніхто й не почує, ніхто й не згадає
А пісня живе,а пісня зростає.
Народ усе проситься
І моститься й моститься
А жито колоситься,
жито колоситься

Вже й вибрались люди з імперщини тяжко
Так важко самим було. Знаєм шо важко
А пісня далеко й далеко
Лунає
Й гучніше гучніше вона наростає
Країна не чує і новому проситься
А жито колоситься
Жито колоситься

Так довго йшли люди до волі святої.
Століття терпіли відлигу й застої
І от добрались накінець до барьєру
А там...десь у полі,в далекім кар'єрі кров вухами йде як послухати пісню...А люди не чують
Як мухи у тісті
Все новому дивлять
Все новому просяться
А жито так легко у полі колоситься

Пройшла померанчева зоряна злива
І синя пройшла і могили розрила
А ями ще свіжі уже оповляє, замовлює
Тих що лежати там мають
І марить дурманом столітнім й вбиває
Ця пісня проклята..як гарно се грає..

Народ убивають а він все ще проситься
Жито вже радісно в полі колоситься
Люди вмирають
Воно проростає
Ось так от живеться в країнському гаї.