Iпостасi... Сергiй Шовковий

http://www.stihi.ru/avtor/seshel


Оригинал:


Я к переменам облика привык:
весной я отрок, к осени - старик.
А зимней ночью - хмурая пичуга
На льдистой ветке стужи и испуга.

Но чаще я - из стаи дерзких лиц,
Из дальнозорких остроглазых птиц,
Что на отвесных стенах лепят гнёзда,
Окном в упор глядящие на звёзды.

Они стрижам и ласточкам сродни,
Которыми звенят июля дни,
Но в ночь от стен пожарных вертикальных
Они летят вдоль снов своих астральных.

И вольно им среди светил сновать,
И вездесуща их живая рать.
Шары планет - невольники орбиты,
А эти всюду странствуют открыто.

И я к сердцебиенью птиц привык,
Но смутен и не назван отчий лик...
С листвой багряной по ветру летя,
Чьей кроны разорённой я дитя?!..



Переклад  українською з росшйської:



Мій вигляд є придатним до пори:
Юнак навесні,  восени – старий.
В зимову ніч –
                похмура я пташина
На гілці  зледенілої  крушини.

І все ж я – із завзятих, вздовж шляхів
Далеко бачащих зірких птахів:
На стінах гнізда  в’ють
                лише стрімчастих:
зіркам  дивитись в очі повсякчасно!

Із тих, стрижів та ластівок, рідні,
Якими дзеленчать у липні  дні.
Вночі від стін
                пожежних прямовисних
Вони летять у сни,  і не навмисно,

Бо вільно їм серед світил снувать:
По всіх усюдах їх кружляє рать.
Планети –
                то невільники орбіти,
А ці мандрують щиро та відкрито!

До їх серцебиття давно я звик.
Та батьківський мене турбує лик...
З багряним листям 
                лину я за тин…
Чи я – спустошеної  крони син?!