Прощання

Останній - обіцяю собі знову.
Останній раз, коли я вся твоя.
На цю важку для нас розмову
налаштуватися не можу я...

Останній дотик найніжніших рук,
останній поцілунок губ твоїх,
останній раз шалений серця стук
побуде вбивцею сумлінь моїх...

Повинні зрозуміти - це кінець.
Не буде більше цих солодких мук,
не буде більше музики сердець,
цих дотиків, цих перехрещень рук...

Останній раз стою перед тобою,
в очах - моря солоних сліз.
Я не наважусь звати це любов`ю,
це бескінечна черга моїх криз...

Я не кохаю. Кажу це знову й знову.
Я не помру, коли піду сама.
Але на цю важку нашу розмову
я покладу всі свої почуття.

Я хочу залишити в собі щастя,
що сталося між нами за цей час,
Всі обіцянки, про які ти клявся,
цей кайф, що зводив з глузду нас...

Я й досі хвора, ще болить живіт
від крил цих птеродактелів кохання.
І знову коли чую твій "Привіт"
так марно обіцяю - не востаннє!

Так б`ється серце, дихати не можу...
Навпроти мене найрідніші очі.
Цей поцілунок ні на що не схожий,
Я цей момент продовжити так хочу...

Останній - обіцяю собі знову.
Останній день, коли я ще твоя.
Ця болісна наша розмова
додасть мені гіркоти у життя...