211. Василь Стус. Наберись терпенья, друже...

Наберись терпенья, друже,
Наберись терпенья.

Ласточки на электропроводах
Почернелые от сини неба,
Все еще ловят гулкие токи земли.
Еще ослеплые окна
За тысячи промелькнувших лет
Не выковали своей духовности.
Людская душа
Дрожит, как море,
В тесной впадине жизни.
Еще не решается веверица
Битый орех
Брать у тебя с руки.
Не время, друже,
Своей поддаваться страсти.
Только так:
Действие – самоказнь.
Каменей. Каменей. Каменей.
Только твердь себя сохраняет.
март 1969

Вчися чекати, друже,
вчися чекати.

Ластівки на електричних дротах,
почорнілі од сині неба,
ще наслухають стумні струми землі.
Ще підсліпі вікна
за тисячі проминулих літ
не витворили своєї духовності.
Ще людська душа
дрижить, як море,
в незручній западині екзистенції.
Ще потерпає вівериця
битий горіх
брати з твоєї руки.
Зарано, друже,
власним піддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви - самострати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь знає самозбереження.

березень 1969