Перманентний рай

Перманентний рай - з поміж снігів.
І сніг не той, що ти хотів.
Не в тому річ, що небо не тримає.
Тебе кохають... ну а ти тікаєш.

Між сурогатних псевдо реалістів,
Душевно хворих терористів.
Цвіте...
Цвіте багряними плодами.
Цвіте кохання поміж нами.
Й горить...
Горить, мов полум'ям сповита,
горить останій подих літа.
Болить...
Болить і знову не терпляче,
Болить,  бо байдуже й не плачу.

Зникає тінь, зникають лиця.
Час забирає, наче вбивця :
прості й олюблені слова.
Вірші не пишуться у щасті,
і осуд, той не в нашій власті.
Коли душа сліпа!

В журналах радять - відпускати.
Кричать ілюзії - чекати.
Дарма...
Дарма, бо сіла батарейка.
Дарма, не вийшла б з нас сімейка.
Слова...
Слова,  застряли поміж рим
Слова зникають, наче дим.
Сама...
Сама,  втікаєш і вернешся.
Сама з собою люба бєшся.
Гра.
Гра, по сюжету п. Мольєра
Гра, проститутки й сутенера.
Дурна.
Дурна, що віриш в дійсність неба