Чому ти така стривожена,
Чому твій погляд сумний,
І спати лягаєш напружена,
І сон твій чомусь не такий?
Чому ти така схвильована,
Ці зморшки не на тобі були,
Чому ти тепер ізольована,
Від моїх рук і очей моїх?
Чому ти лежиш, притиснувшись
Від мене така чужа,
Не маю здогадок наплинувших
У чому моя біда?
Твої руки такі нелагідні,
Слова тепер мов сніги.
Ти думаєш ми прохідні?
Думаєш, ми не змогли?
Там десь зірки і сонце,
А ти ось тут як лід,
І кажеш " слухай, сонце,
У нас земля - сім бід,
У нас так мало часу -
Секунд навіть нема,
Проте без міри в касу
І відстань не страшна"
Ти загадкове золотце,
Сама змінилась враз,
Теплом твоїм віконце
Відтануло як раз.
І ти вже не стривожена
Ти знову звикла й тут
Теплом моїм відроджена
Домашній я твій кут.
***
© Copyright: Милая Лили, 2016
Свидетельство о публикации №116010507332
Свидетельство о публикации №116010507332
Рецензии