Теперiшнe
церков, каплиць, монастирів…
Прийдешнє свято у кокардах,
манірне світло ліхтарів…
Мене провадять вулиць згини
повз брам… І сповіді віршів
тримають пам’ятучі линви
парких і сонячних дощів.
Отут, на скруті, було літо,
тут була осінь …і четвер…
Думок роїться розмаїття, -
ми не минули … і тепер -
іду до тебе, як на прощу,
не мартвся, хоч скрегоче час,
несу у зшитку найдорожче…
В хаОсі буднів для причасть.
Свидетельство о публикации №116010200087