Молитва про молитву

Я шепочу тобі:
- Помолися за мене...
Моє серце ледь б'ється в ранкових віршах...
Навкруги - біле поле і чорна антенна,
до якої прив'язана світу душа.
Кілометри дротів... І серця без любові...
І слова, що злітають як шепіт і імлі...
Ми давно заблукали у першому слові,
що створило життя на прекрасній Землі!
Я змерзаю... Накрий наостанок туманом...
І згадай у збентежених комах молитв,
як брехня, що у мозок проникла з екрану,
стала приводом білим до чорних гонитв.
Хтось кричить у вікно:
- Де воно, те кохання?!!!
Не зважай, це не розпач... Це просто - зима
біля перших знайшла здичавілих останніх,
одночасно дізнавшись, що знову сама.
Я сліпий... Я не бачу у чорному чорне...
І у білому вранці знаходжу блакить,
за якою мене Милосердний пригорне,
і молитву тобі подарує як мить...
То ж, не бійся!.. Я буду молитись за тебе...
І у променях сонця ти знову знайдеш
монохромну стежину до рідного неба...
Тільки, прошу, уважно за місяцем стеж..:)