Проснись, народе

Годинник зі скреготом ринувсь назад
і час зупинився… 
Ви сімдесят років лизали їм зад…
Ніхто не втомився?!
Обмежився в русі російський народ
і це неприємно.
Жадали свободи – гадали, що мед…,
та тільки даремно.

Нащо бурелом корчувати будем,
ці пні і коряги?
У звичнеє стійло покірно підем,
під алії стяги!
Не треба незвіданих гір і морів –
відбили охоту.
Миліше усе ж від заморських країв
рідненьке болото.

Повіримо знов в доброту сволочуг
до нової крові?   
Собі підберемо самі ми катюг –
для нас це не нове!
Віднімем, розділим – вола фарисей,
наповним корито.
Під храму склепінням збудуєм басейн,
але уже критий…

Не дай тільки Боже дійти до вогню,
не в бунті потреба…
Нікого, ні в чому я вас не виню,
та всім так і треба!

Не п‘ю валідол, не біжу на вокзал,
а краще не стало.
Я з сумом і болем кажу і казав –
наскільки нас мало.
Пройшло двадцять років, совок як сконав!
А нас все ще мало…

02.01.2016

* Спроба перекладу твору Андрія Макаревича „ Битва с дураками-2“ чи ремейк?: