Колись скажу тобі я, все-таки, слова...
А поки що я все ж збираю сили.
Послухаю старенький я приймач
І все знов стане мною зрозумілим.
Минає час... Так швидко він летить,
Немов одна в самотній я квартирі...
Уривки паззлів я складаю про запас
І відправляю подумки у вирій.
Швидкість доріг збирають знов вітри,
Думки пливуть в нічному божевіллі,
Холодне скло малює мрії знов,
Неначн подихом вчорашнього похмілля.
Стихає біль... Але іще болить...
Ховається в душі моя надія -
Я уявляю знову разом нас,
Але думки мої в небі біліють...
Колись скажу тобі я, все-таки, слова...
А поки що я все ж збираю сили...
Ти знаєш, відчуваю що до тебе я...
І з кожнем днем стає більш зрозумілим...
Колись
© Copyright: Лиса 25, 2016
Свидетельство о публикации №116010202713
Свидетельство о публикации №116010202713
Рецензии
