Долають
Аби душа піднялась в рай ,
Уста твої завжди медові
Торкалась, відчувала я,
Руки турботливі і сильні ,
Підтримували і любили ,
Очі дививлись щоб на мене ,
І закріпляли віру в себе ,
Що я кахання , я вродлива ,
Тобі потрібна, норовлива ,
Днями нестерпна а ж до крику ,
Але не можеш не любити,
Краще терпіти ніж прогнати ,
Краще завжди і поруч мати ,
Ніж у самотності ховати ,
Любов свою що прагне взяти ,
Найвищу в світі висоту ,
Яку долають на віку.
Свидетельство о публикации №115123107696