Максималiст

(або до напівзаходів не звик)

Після роботи я завітав в майстерню,
забрав з ремонту свій старий будильник.
Йому вже двадцять років буде в серпні,
та все ж молодший він за холодильник…

Дорогою згадав, що вчора вдома
останнього я сірника прикінчив,
і хутко завернув до гастроному.
А там – біда, хоча б не впасти в відчай…

Закінчилися спИчки гонорові,
півсотні в пачці гідного доробку…
Прийшлося купувати вже здорову,
на тИшчу штук, господарську коробку.

Уже біля будинку прикурити
спитав мене немолодий мужчина.
Відмовити?  Та що там говорити!
Нема для цього жодної причини!

Підкурюючи й хитро посміхнувшись,
мужик спитав – не скажете, котра годинка?
Плечима я знизав і, оглянувшись, –
добив його, діставши свій будильник!

Курець закляк… отак з відкритим ротом,
тримаючи недопалок мов першокласник.
Очима лупав й поглядав на свої боти…
мабуть гадав – чи не дістану вогнегасник!

31.12.2015