Хочу я на озеро Свитязь... из Лины Костенко
Хочу я на озеро Свитязь,
в туман полных тайны лесов.
Нежданно оно мне явилось,
сто сотен есть в нем голосов.
И светит оно мне искристо,
и может одно так пленять.
– Я Свитязь, я Свитязь, я Свитязь!
Ужель ты не слышишь меня?!
И голосом дивным и хмурым,
как колокол, треснут давно:
– Батурин, Батурин, Батурин! –
вдогон раздается за мной.
Увидела речку внезапно,
спросила: – Кто ж ты такова?
– Я Альта, я Альта, я Альта! –
тонюсенько плачет она.
- - -
Оригинал: Лiна Костенко
Я хочу на озеро Свiтязь,
в туман таемничих лiсiв.
Воно менi виникло звiдкись,
у нього сто сот голосiв.
Воно менi свiтить i свiтить,
таке воно в свiтi одне.
– Я Свiтязь, я Свiтязь, я Свiтязь!
Невже ти не чуеш мене?!
И голосом дивним, похмурим,
як давнiй, надтрiснутий дзвiн:
– Батурiн, Батурiн, Батурiн! –
лунае менi навздогiн.
Я рiчку побачила раптом.
Питаю: – А хто ж ти така?
– Я Альта, я Альта, я Альта! –
тонесенько плаче рiка.
- - -
Свидетельство о публикации №115123004495