В кожного своя хатинка

Іволга

Хто в березовій діброві
Вішає хатки  чудові
На тоненьких гілочках?
Іволгою зветься птах.

Із соломи і травинок
Робить іволга будинок.
Жмуточками павутини
Затикає всі щілини.

Вистеляє пухом дно,
Щоб м’яким було воно.
Зовні прибране гніздо
В моховиння й бересто –

Щоб ні вітер не влітав,
А ні дощик не лякав.

Кріт

Десь у глибині підземній
Риє кріт свої ходи
У норі вологій темній
Цей дивак живе завжди.

В нього лапи мов лопати,
Довгі кігті на кінці –
Щоб зручніше розгрібати
Було землю й камінці.

Товстунець у шубці пишній -
Він не любить день ясний.
Тільки в темряві кромішній
Лабіринт будує свій.

Деревцям допомагає -
Поїдає хробаків,
Він коріння захищає
Від личинок, черв’яків.

Мурахи

У мурашнику щодня
Неймовірна метушня.
Всюди клопіт і турбота.         
В кожного своя робота,

Крізь збудовані ходи
Бігають туди-сюди.
В них цариця головує,
Що ніколи не працює

Та у неї також є
Тут призначення своє –
Бо щодня вона для зграї
Нові яйця відкладає.

Є в колонії таки
І свої будівники,
Щоб проходи та кімнати
Для родини будувати.

Із землі й дрібних травинок
Свій споруджують будинок.
Є в мурашнику кравці.
Зайняті комахи ці

Тим, що нитками тонкими,
Та липучими, міцними
Вони листячко зшивають
Ним кімнати вистеляють.

Охоронці є відважні
Й вихователі уважні:
За потомство добре дбають,
І царицю опікають.

Треба всіх нагодувати
І сміття по прибирати.
Є мисливці-шукачі
Для колонії харчі

Ці комахи добувають,
Ще й на зиму запасають
У засіки мурашині –
Вистачить усій родині.

Для рослин мурахи друзі.
Чи у лісі, чи у лузі
Знищують вони жучків,
Гусінь, інших шкідників.

От маленька попелиця -
Та мурашок не боїться.
Хитрість в неї є одна -
Це медова рідина,

Що мурашки полюбляють –
Тож дрібноту не чіпають.
Мов корівок їх пасуть,
Від чужинців стережуть.

Морж

Морж належить до тварин,
Що живуть поміж крижин.
В нього ласти замість ніг,
Добре плавати щоб міг.

Гострі ікла моржик має,
Ними лунки пробиває,
І пірнає він під лід,
Щоб знайти собі обід.

Зловить рибку, чи молюска –
От і є йому закуска.
Хай там крижана водиця,
Та тваринка не боїться.

Щільна шкіра у моржів.
Захистить від холодів.
Любить морж, коли він ситий,
На крижині відпочити.

Сонцю виверне животик,
І вуркоче наче котик.

Кажани

У печерах, на горищі
Мешкають незвичні миші.
Їм природа наділила
Чи-то лапи, чи-то крила.

Перетинки мишки мають,
На яких мов птах літають.
Увесь день тваринки сплять –
Головою вниз висять.

У своєму схові днюють,
А у сутінках полюють.
Вміють звуки видавати,
Що людині й не впізнати.

Не бояться ані трішки
Ні лисиці, а ні кішки.
Називаються вони
Дуже просто – кажани.

Дятел

Знов у лісі «тук-тук-тук!»
Десь згори лунає звук.
Дятел дерево довбає.
А навіщо? Хто з вас знає?    

Так харчується цей птах –
Дістає з дерев комах.
Зробить дірочку маленьку
Й язичком туди швиденько.

Та й чапля до язика
Короїда-хробака.
Дзьобом гострим та міцним
Птах збудує справжній дім

Зробить в стовбурі дупло -
Ось і затишне житло.
Інколи і інша птиця
В дуплах дятлових гніздиться.

Дятел добру вдачу має.
Багатьом допомагає.
Кожній білячій родині
Він змайструє по хатині.


© Copyright: Шуваева Ольга, 2011
Свидетельство о публикации №111022510103