Я не стану тобі відчиняти...
Ти не станеш до мене іти...
Білий світ, як забуті плакати,
перебреше кохання мотив,
що не вміє надію плекати.
Підніматись для спільного співу
ти захочеш зі мною навряд.
Та й мене турбувати наживо -
все одно, що встигати не в лад.
Моя стежка звивається криво...
І не братимеш рік до полону...
І не рватимеш білих квіток...
І на межах блакитного фону
наші душі не звабить ніхто...
Не вдягай на корону корону...
У давно зрозумілих прикметах
ми зігріємось вогнищем мрій,
і в естетиці руху стилету
я почую жадане: "Ти - мій...",
що вбиває в поеті поета...
Диво без дива
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115123002482
Свидетельство о публикации №115123002482
Рецензии
