могли б...
…із швидкістю думок
втрачається реальність,
у натовпі було
нам не до сміху, навіть.
хтось світло погасив
бентежністю в буденне,
не думав я, не знала й ти,
що то біда, проблема…
мобільний не дзвонив,
змовчало навіть небо,
про те, що хтось любив,
зневіру нині терпить…
його душа в її –
саму себе калічить,
тим, що могла б простить,
і свою гордість знищить…
а може і любить?..
мовчанням біль не втішить…
не стрітися їм знову
до змін звикає світ…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115123001814
Свидетельство о публикации №115123001814
Рецензии
Вірш проникливий, чуттєвий.Є збій у п'ятому рядку знизу (і своЮ...)
Успіхів!
Юрий Ош 26.01.2016 17:23 • Заявить о нарушении
Успіхів!
Юрий Ош 26.01.2016 17:23 • Заявить о нарушении