Коли у печі домлівається борщ,
в духовці печуться коржі, голубці і налисники,
я мрію про той добовий дощ, що напуватиме яблуні, верби й тополі.
На полі, на луках, в ярах, байраках: в калюжах, струмках і потоках
цей Всесвіт безмежний купає первісточку, наше життя:
конечне, дотульне і неймовірно безмірне.
І хто б в цей колодязь не заглядав,
і хто б не гукав у надії почути відлуння,
нічого не звідає, не розбере. У нього лиш можна пірнути,
зануритись в чисту любов і випірнуть десь на окільній планеті.
Там хвилі лоскочуть коріння трави,
там пальми обвиті плющем золотавим
Там косять отаву якісь трударі:
невтомні, усміхнені, мабуть щасливі.
Виходжу на вулицю: падає дощ, крупа, пролітають сніжинки.
То мрії збуваються?
Очевидно, що так.
Помріймо і ми про майбутні обжинки.
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
108 -обжинки-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115122806446
Свидетельство о публикации №115122806446
Рецензии
цілий фейерверк тепла, добра, любові !
Отак і рятується щоденно наш світ!
світлих Свят і радісного натхнення!
що то за звірятка обжинки - снажинки??
Наталя
Венжега 30.12.2015 18:25 • Заявить о нарушении
Отак і рятується щоденно наш світ!
світлих Свят і радісного натхнення!
що то за звірятка обжинки - снажинки??
Наталя
Венжега 30.12.2015 18:25 • Заявить о нарушении
Дякую! Наталочко, "обжинки" то є свято пов`язане зі жнивами. :-)
Валео Лученко 30.12.2015 19:50 Заявить о нарушении
Валео Лученко 30.12.2015 19:50 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.