Василь Симоненко. Про Лесю Украинку
Перевод Инессы Соколовой
ЛЕСЯ УКРАИНКА
Играет ветер на виолончели,
Узоры от мороза по стеклу,
Грустишь одна под музыку метели,
Мечтательно склонившися к столу.
Как раб немой на Араратских скалах
Выдалбливает подвиги царя,
Пером своим рисуешь чувств моря,
Играешь ими в строфах с грустью славно.
У девушки больной свои законы,
Пророчеством воспримутся, основой
Слова для огненных других веков,
Способные к раскачиванию тронов.
Их в бой несли с собою легионы
Непобедимых новых Спартаков.
Оригинал (на украинском языке)
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.
Ти — хвора дівчина — серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,
Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.
Свидетельство о публикации №115122707184