…напівсвідомо мучать спогади «сьогодні» безмовну Тишу… і нам від себе не втекти,
бо знову одиноких нас думки жбурляють безтурботно від зустрічі з любов’ю…
про втрачене учора нічого жаліти, і мріяти, і бавитись словами про «було»…
упасти б в небо неіснуючого «завтра», до тих зірок, що не повторять вбитий час
хвилинами розірваного гасла, щоб викреслити біль із пам’яті про нас,
мов те забуте щастя… невже любили Ви?.. хто міг любити Вас?.. забули всі…
як же забути, коли...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115122701830
Свидетельство о публикации №115122701830
Рецензии
Цікаво. Майстерно написаний текст. Психологічно, векторно. Успіхів!
Артур Грей Эсквайр 27.12.2015 14:10 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 27.12.2015 14:10 • Заявить о нарушении
Вдячний Вам Артуре!.. З наступаючим Вас Новим Роком!.. Віктор.
Виктор Сурженко 29.12.2015 20:37 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 29.12.2015 20:37 Заявить о нарушении