И вдруг ты... Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:


Истомлена душа моя давно.
Во временах неудержима веха.
Все будни  – чёрно-белое кино…
Твоя любовь…болезненна утеха.

Так мало в жизни было светлых дат –
И те с годами сильно потускнели.
Вросла я в одиночества наряд,
Живу – всем до меня какое дело…

Вдруг  – ты!.. такой шальной  и заводной,
Что скалы с острым верхом под водою.
Тебя ж я не просила – Боже мой! –
Разрушить план стабильного застоя.

Коль много хмеля, то и кровь хмельна,
В душе всё больше, больше нынче боли…
Твоя любовь – как блузка, что тесна,
И сердце хочет из неё на волю.


Оригинал:


Душа моя стомилася давно.
Нестримний час натужно в спину диха.
І сірі будні, як німе кіно...
Й твоя любов – така болюча втіха.
В житті було так мало світлих дат,
Та й ті з роками значно потускніли.
Врослася в одинокості наряд,
Живу – й кому яке до мене діло.
І раптом ти – шалений, заводний,
Що скелі гостроверхі під водою.
Тебе ж я не просила – Боже мій! –
Ламати план стабільного застою.
Занадто хмелю – то і кров хмільна.
В душі у мене – більше й більше болю...
Твоя любов, як блузка затісна,
З якої серце проситься на волю...