прохаю ще...
…вицвіло щастя – його залюбили… вирвали серце, відрізали крила…
душу од заздрості не захистили, вкрай пошматовані долі-вітрила…
випалив спокій вогонь перевтілення друга у ворога тілом і духом…
в сутіні спогадів Свідки лишилися жебрати радості, вбогої чуйності,
Сонце незнане, Любов виглядати у відображені дзеркала-світу,
птахом у небі, із листям кружляти… тільки, щоб знов не потрапити в клітку…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115122602061
Свидетельство о публикации №115122602061
Рецензии