Час втікав поміж рядки,
світ обіймав стискаючи легені.
У напрям мрії матюки -
думки реальністю болюче пяні.
Коли доводилося покоряти гори,
щось мов, сокирою у плечі.
Цей світ, здурів. Фатально хворий,
він запускає кігті в плечі.
Мов котик, вмить муркоче в вушко,
так лагідно підлещує вуста.
Спочатку завжди дотик від подушки,
а потім когтик й біль різка.
Торкаючись від болі синяків,
за кожним кроком слідує хук зправа.
І журавель з синицею летів,
Та не в долоні... марна справа.
Здавалося життя кіно, бувають в фільмах хепі-енди.
Та хепі- енд не тренд давно,
тому й мені, не бути в тренді.
Час втікав поміж рядки,
поміж чорнильні монограми.
Світ жартував, а може навпаки.
Я не побчила всієї драми.
Пом ж рядки
© Copyright: Старлинг Марианна, 2015
Свидетельство о публикации №115122610283
Свидетельство о публикации №115122610283
Рецензии