Ти все ускладнюєш. Намагаєшся знайти до шифру ключа. Тобі здається, що істина десь там — у чорних книжках. У багатогодинних виснажливих вправах екзотичних духовних практик.
Шлях до просвітління — такий довгий. І не відомо чи стачить життя його пройти. Тому вдаєшся до кислоти, грибів. Стукаєш в замуровану браму чорного входу.Переживаєш щось там незвичне, потім погано спиш, а на ранок болить голова.
Насправді все — дуже просто. Просвітління уже було. Ти його не помітив. Тому починай все спочатку. Налий у склянку води, наповни її любов'ю, полий насіння у блюдечку, посади квіти. Разом з ними почне рости Золоте Дерево твого кохання.
Дуже скоро прийде час збирати його плоди. Посміхайся серцем, сповненим світлом.
108 -посмiх серця-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115122506616
Свидетельство о публикации №115122506616
Рецензии
Завершення тексту дуже сподобалось... Прекрасна порада!
Артур Грей Эсквайр 26.12.2015 03:21 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 26.12.2015 03:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.