Назовні рветься світло,
Та морок не пускає.
Мов свічка,серце світить
І спокою не знає.
Промінчик той яскравий,
Мене лиш зігріває.
Йому б прошити хмари
Й палати понад плаєм.
Гріховніі кайдани
Тримають міцно душу,
Ятряться іі рани
І серце сушить,сушить.
І світло у неволі,
Тихенько,загасає.
Душа летить в безодню,
Де прірва вже чекає.
Та ось біля каміння,
Христос підставив руки
І спас від злоі прірви,
Від вічноі спас муки!
Назовнi рветься свiтло
© Copyright: Левиа, 2015
Свидетельство о публикации №115122506597
Свидетельство о публикации №115122506597
Рецензии