Тиха луна

                (Низка неканонічниих танка)

* * *
Знову сороки
Про старість мені нагадали
Краще б птахи потойбіччя -
Дивні зозулі
Про смерть проспівали мені...

* * *
Нам пощастило,
Що сонце не гасне
Миттєво
Як лямпа
Вечором кожним...

* * *
Роки пройдуть
Так само буде
Місяць світити
І вишні цвісти
Тільки не буде нас…

* * *
Дарував іменА весняним вітрам
Слухав веселі їх нАспіви
Коли вишні цвіли…
Про цноту забув
Холодного вітру осіннього…

* * *
Хотілось погрітись
Від світла місяця
Старому відлюднику
І полетіти у світ Еросу
У снах...

* * *
Чому вірші
Вбивають іноді –
Не знаю
Це ж не катана і не ятаган
Старого яничара…

* * *
Із забуття прийшли,
У забуття підЕмо назавждИ
Лишається тільки
Споглядання вічності
Як втіха…

* * *
Волога Данія - дощів країна
Її принц Гамлет
Хотів підвісити залізний дзвін
До порожнечі неба
Та дзвін упав
І розчавив… Усіх…

* * *
Споглядав я старезне дерево
Раптом прийшов Далай-Лама
Його не впізнав брудний безхатько
Подумав, що то дільничий
Що його забере в притулок...

* * *
Трамваї – це оргії
Електричні
Електрички – це теж трамваї
Тільки вони
Як птахи…


(Світлина автора віршів. На фото: залишки давнього дольмену - святилища часів неоліту.)