Циклон... Из Вировец Ларисы
День растает, как дым за окном.
Клочья пены седой сдует ветер.
Ею выбелит он полотно,
Где узорчато вышиты ветви,
И меж ними – вкрапленья ворон,
И дымком обнесенные крыши.
Сердце эта картина утишит...
А назавтра задует циклон,
Обманув обещаньем тепла -
И завертит нас в круговороте
Эта жестко-колючая мгла,
Зачеркнув на крутом повороте
И пространство и время...
И я
Узкой стежкой прошью сумрак улиц,
Чтобы судьбы – твоя и моя –
В этом городе не разминулись.
Оригинал:
День спливає, мов дим за вікном:
сиву піну роздмухує вітер,
наче білить стареньке рядно,
де по небу гаптовані віти,
і під снігом дахи, і ворон
між хмарками вмальовані цятки...
А назавтра — завиє циклон,
і забуде зима обіцянки
щодо спокою, сонця й тепла:
нас закрутить у білому вирі,
і жорстка та колюча імла
несподівано змінить сам вимір
часу з простором.
Колія ця
стане стежкою в мороці вулиць,
щоби долі — лице до лиця —
в цьому місті вже не розминулись.
2006 год
Фото из Инета
Свидетельство о публикации №115122305631
Понравилось!
Спасибо, Свет! Спасибо автору стихов!!
Здравствуйте!
Нина Уральская 24.12.2015 07:20 Заявить о нарушении