Миколине життя
Мы жили тогда на планете другой
А. Вертинский
У пана великий будинок на березі моря —
Микола Безбатченко скніє у злиднях в халупі,
У пана собака ніколи не виє від горя —
Микола за муром так прикро лишається в дупі.
У пана дружина худа і поводиться чемно,
Говорить французькою так, наче кіноактріса —
Миколине щастя товсте і хамить неприємно,
Дубасить Миколу — страшна, як лютує, до біса.
Микола так хоче на панське життя подивитись,
Чекає на ласку господарів — очі голодні,
Почав у стіну головою дурною він битись:
Безвізовий вхід обіцяли відкрити сьогодні!
Він хоче до них у садок: «Відчиняйте, панове!»
— Я брата забив, у крові, як у Каїна руки!
У відповідь тиша — піди покричи в чисте поле,
Неоране поле, де в небі під хмарами круки...
І знову лунає той заклик від пана: «Микола!
Ми маємо спільного ворога — з півночі орди
У хижі забитого брата, у лісі довкола —
Убий ворогів і ми пустимо в наші городи.
Дозволимо панське лайно козакам прибирати,
А сестри поїдуть без віз у борделі Європи,
Відчинимо двері — приходьте до нас працювати,
Поляки нам розповідали — ви файні холопи.»
Микола, ошуканий, геть розгубився від тої
Шахрайської балаканини, стояв без надії,
Тоді він розбігся і в панську стіну головою
Розбив об каміння, як пляшку вина, свої мрії.
Крук літає над полем
і бачить мертву людину
під величезною стіною,
під нескінченною стіною...
Лунає пісня:
Казали єдина країна у нас,
Коли убивати пішли на Донбас...
Пробачте, будь ласка, загиблі дончани —
Не буде нам щастя за євромайдани...
Ми мали уникнути танків, гармат,
Ми мали уникнути мертвих солдат,
Не буде Європи, навіщо дурити?
Як будемо з цими хворобами жити?
Здається свідомому другу давно,
Що будемо жити ми, як у кіно,
І скоро чекають у євросоюзі
Нас лагідні, чемні і ввічливі друзі...
Ні. Ви помиляєтесь, друже мій, ні
Не вибачать діти — розумні, сумні...
Цієї облуди, цієї омани,
І будуть боліти ще довго ці рани.
23. 12. 2015
Свидетельство о публикации №115122304359
Шон Маклех Патрик 23.12.2015 18:42 Заявить о нарушении
Це все, що зараз відбуваєтья — новорічні обіцянки. На жаль, Європа
по відношенню до України робить крок вперед — два назад.
Звичайна собі політика. Один раз зустрінуться з Петром Порошенком,
чи з Яценюком, потім пять разів цілий рік зустрічаються з Путіним.
Українці цілий рік не цікаві. Під новий рік пообіцяють якусь дурницю,
подорожі без віз чи ще щось, а чи буде це працювати невідомо,
і навіщо було за таку дрібницю вбивати стільки людей і створювати
таку атмосферу ненависті, націоналізму і страху, для чого це все?
Європа не вимагає від українців нічого, крім смерти на кордоні з
Росією. Українські фахівці Європі не потрібні, треба вчитися вдруге у
європейському університеті, тому що український диплом, мій київський
диплом архітектора, наприклад, нічого у них не вартий. Тому працювати
українці там будуть лише прислугою. Мене від цієї думки просто
трясе. Подивіться фільм "Експорт-імпорт" — цей австрійський
"культурний" висер. Там є все, що потрібно Європі від українців.
Ще вони полюбляють одружуватися з українками, тому що українки
ще досі справжні жінки. А українські чоловіки вже давно мали спитися,
але чомусь не спиваються, тому треба, щоб вони всі загинули на
дебільній і нікому не зрозумілій війні — звільнили землю для
європейського фермера, тому що поруч з українськими чоловіками
йому буде незручно працювати.
Украінці хворі європоманією і ця хвороба може бути смертельною
для держави.
Я перевіряю історію архітектурою давніх міст. У Києві немає нічого
помітного доби Речі Посполитої. Такого занепаду не було ніколи.
Київ був до Речі Посполитої і відродився після, а під час польського
панування нічого не було — мертві роки. Монголи у Москві були кращими
господарями, ніж поляки у нас. Відродження починається після
визвольної війни Богдана Хмельницького, це передусім громадська
діяльність Петра Могили, а з правлінням Петра I ми бачимо це відродження
і в архітектурі. У Києва і Москви у цьому відродженні багато спільного.
Гетьман Мазепа навіть запросив до Києва кремлівського архітектора
Осипа Старцева, але на жаль його чудові церкви були зруйновані
більшовиками. Вони могли багато розповісти про дружні стосунки між
гетьманом і російським царем. Потім була Єкатерина II і у Києві працював
російський архітектор з німеччини — Іоган Шедель. Це дійсно російський
архітектор, тому що все життя працював спочатку у Санкт-Петербурзі,
а потім у Києві. Він побудував дзвінницю у Києво-Печерській лаврі,
і я такого дива навіть у Петербурзі не бачив. Крім того Шедель надбудував
3 ярус дзвінниці Софії Київської і славетний Київ почав перетворюватися
на те, що ми знаємо сьогодні.
За часів імператора Павла I, Олександра I і Миколи I Київ був дещо
занедбаний і можна відзначити лише скандальний пам'ятник Магдебурзькому
праву. Але вже при Олександрі II петербурзький архітектор Вікентій Беретті
створює сучасний центр міста — Київський Університет з чудовим
парком, а його син Олександр будує Володимирський собор, де зустрілися
такі видатні митці, як Врубель і Васнецов, Полєнов і Нестеров і збагатили
себе спілкуванням, а наше місто — видатною спадщиною. При Миколі II
у Києві працював архітектор Владислав Городецький, який надав місту дещо
західний вигляд, але чому я маю завдячувати цьому Західній Європі?
Це була лише виправдана естетичність, виконана з великим почуттям і смаком.
Просто мода на все західне знову повернулася у Росію і в Київ. І Київ
знову розквів усіма барвами мистецтва і життя. До 1914 року ми бачимо
київський модерн, а потім — кінець старого світу... Війна з Німеччиною —
Перша війна... Друга... Геноцид Бабиного яру... Мільйони жертв...
А зараз Німеччина найліпший друг, а Росія, з якою будували країну,
з якою разом боролися за життя проти нищівного європейського
геноциду, Росія — ворог. Ще страшніше те, що у Путіна Німеччина теж
краща за Україну.
Ніколи цього не вибачу сучасним керівникам і київським, і
кремлівським.
Європеці завжди приходили тільки як загарбники, з одною метою —
споживати і використати . У нас не було з ними інших стосунків ніколи.
Хіба що, можливо, з Великим князівством Литовським на рівних
протидіяли монголам. Усе інше — колонізація і закріпачення.
Щоб дурити народ вигадали термін Мазепінське, чи козацьке бароко.
Оце все, що ви бачите у Києві старовинного — це все нібито побудував
друг шведів Іван Мазепа. I люди повірили у цю брехню. І я вірив. Але тільки
побачив трохи більше, побачив Петербург, прочитав більше книжок,
все протиставив, порівняв не один раз і багато чого зрозумів — нас дурять
з шкільної лави на кожному кроці.
Треба більше подорожувати, все життя вчитися, шукати по можливості
першоджерела і дивитись на світ широко відкритими очима.
декілька цікавих ссилок:
Архитектура имперского Киева
http://www.alyoshin.ru/Files/publika/erofalov/erofalov_architektura_kyiv.pdf
Колокольня Софийского собора
http://ru.wikipedia.org/wiki/Колокольня_Софийского_собора_(Киев)
Красный корпус Киевского национального университета
http://ru.wikipedia.org/wiki/Красный_корпус_Киевского_национального_университета
Архітектор Владислав Городецький
http://uk.wikipedia.org/wiki/Городецький_Владислав_Владиславович
Фильм "Импорт-экспорт"
http://www.youtube.com/watch?v=QuUDQoOhtDQ
Владимир Петков 24.12.2015 18:39 Заявить о нарушении