Твої сумні очі спалахують зорями,
На іншому боці, де твоя земля.
Своїми думками, словами й героями,
Ти вабиш мене, о сестро моя.
Навколо тебе лиш лісів диких сповіді,
Великих шляхів, несходимих ніким.
Ти знаєш ізмалку казкову їх проповідь,
Ти йдеш звуком вітра по схилам своїм.
По хвилям Амуру пливеш, наче мріями,
На Сході земному, нема там степів.
Щось криється дивне під довгими віями,
І когось чарує твій лагідний спів.
Він чується в полі, де жито до обрію,
І в небі, де літня прекрасна блакить.
І серце радіє знов піснею доброю,
Нехай вона далі по світу летить.
Твої сумні очі дощами всміхаються,
Змиваючи швидко і щастя, і біль.
Най всі печалі вже не повертаються,
Хоч свище на вулиці сніжна метіль!
Посвящение
© Copyright: Евгений Криштопа, 2015
Свидетельство о публикации №115122208855
Свидетельство о публикации №115122208855
Рецензии