Сонет I - Из Юрия Лазирко

ЮРИЙ  ЛАЗИРКО
Сонет I(http://www.stihi.ru/2009/06/17/6518)
---------------------------------------------

Звикаючи до слів, як до темниці,
зворушений, мов попіл у горнилі,
мій спомин огортає плащаниця
паперу білого. Думки в чорнилі.

Вони розлізлися у повитицях,
в рядках лягли, мов шкіра на копиллі.
І може серцю вже відсиротиться,
коли зайти сулиці стане в силі.

Скидають небу гамівну свитину
та голос виривається знайомий.
І ним я приголублений аж ситий

стікаю неспинимо у сльозинах,
розгублено мов бісер, невагомо.
Думки, немов коліна, перебито.

*************************************************


К словам я привыкаю, как к темнице,
рассыпана, как пепел по горнилу,
мне покрывает память плащаница
бумаги белой. Мысли все в чернилах.

Они расположились в повиликах,
в строку легли, как кожа на колодках.
А может, сердцу уже хватит хныкать -
осиротиться б, сильным стать и кротким?

Кидаю в небо надоевший свиток,
и голос опускается знакомый.
Но им же приголубленный дос'ыта

опять в слезах могу я очутиться -
растерянно, как бисер, невесомо...
И мысли, как колени, перебиты.