Гулiння

Якщо тільки вчора ти був немовлям, -
природньо, сьогодні на черзі – гуління:
твоє – «мі-мі-мі, бе-бе-бе, ла-ла-ла»
підкріплює чисте, наївне сумління…
Читаючи на ніч Еміля Золя
і я, підсвідомо, у стані кипіння,-
від п’єс рольових стогне, плаче земля,
в ефірі раз-по-раз, - оте белькотіння…
Пікантно, бо гумор смішних анекдотів
підсилює перцем святковий фольклор,
у нас урядовці - народні чоботи,
то ніби перчина на неньчин мінор…
Воно їй потрібно, таке представництво!?
На разі, на часі – холодна панель!?
У різні боки бідує товариство,
а нам - битим шляхом, розтяжки й шрапнель?!
Така недоречність і невідповідність
на виборів плідність, в часи сподівань…
Якби ж ті  дурнички,- прихована гідність,
свіжуюче* лезо -  час інсценувань?! 

Новини, новини – забіг в мішковині.
Якби ж то здорових прем’єр голова,
тоді і реформи творилися б чинно,
тоді б у людей - не сама полова…


   Свіжуюче* - авторське від літературного – освіжувати – очистити від наросту,   
   шкіри, бруду, іншими сл. – зняти лишнє.