Як розбита посудина

Ти як посудина розбита?..
Які знайомі почуття...
Життєвий шлях такий розмитий,
Коли немає співчуття.

Зливаюсь з сірістю земною,
Стаю дорогою для всіх...
Не розумію, що зі мною?..
Який тяжкий зробила гріх?..

Шматочки серця на узбіччі,
Байдужість поряд процвіта
І дивиться мені у вічі
Не бачачи страждання там.
 
Така самотня в цілім світі
І відчайдушно хочу жить,
В малому тішитись, радіти
І цінувати кожну мить.

Болить душа, болить, тріпоче,
Як той слабкий осінній лист.
Втомилася душа від ночі,
Втомилась бачить тільки низ.

І як "посудина розбита"
Буваю досить часто я,
Тоді на зиму схоже літо,
Та нескінчена біль моя...

Але пройти усе потрібно,
Бо на добро Господь дає;
Нехай шкала сердечна стриба
І дуже боляче стає...

Та не завжди так має бути,
За ніччю ранок забринить...
Ти спробуй серцем це відчути
І повноцінно далі жить.

Благослови свої страждання,
Через "не можу" Бога слав,
План Неба не зруйнуй пручанням
Поперек волі Його став.

Не залишай надії, віри,
Тримайся вірного путі;
Є у скорботах своя міра,
Яку потрібно нам пройти.