Так хочу бути вільной від людини,
Таке просте бажання, але все ж
Чомусь мене ці пута не покинуть,
І я не можу їх залишить теж.
Багато є думок, багато ставлень
Та безліч зауважень до життя,
Які мене гнітять собою вправно
І прагнуть зі свідомістю злиття.
Навіщо мені вчинки тих чи інших,
Слова та дії, що вони несуть?..
Я хочу звільнення від цього, хочу тиші
Та споглядать небесних справ красу.
Мені потрібен Бог і більш нічого
У світі цім не вабить погляд мій.
І прагне серце бути біля Нього,
Щоб мати спокій в метушні земній.
Відповідає кожен сам за себе,
Себе я хочу бачить – не когось.
Бо переможців лиш чекає Небо,
Хоч може й іншу думку має хтось...
Та що мені до того? – я шукаю
Заглиблення у Божу благодать,
Яка без перебільшення звільняє,
Та вчить, таких як є, усіх сприймать.
Таке просте бажання
© Copyright: Валентина Коц, 2015
Свидетельство о публикации №115121908179
Свидетельство о публикации №115121908179
Рецензии